Світлана ПОВАЛЯЄВА

* * *

Крила туман розгортає
І плавко летить над водою
Чайка печалі зажурений дельтаплан
Сріблом і золотом аквамаринами грає
У жмутках трави павутиння травою
У вирвах калинових ран.

Роси рясні розсипаються бісером
Вії — продовження сонячних струн
Сонце у серці немов бурштинове листя
Яблука щедро на синьому небі розвісило
Берег пташиних слідів розстелив книгу рун
Шовком лискучобілим вишито чайок й єдину хмаринку — розхристя…

***

© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.