* * *
Буяє хміль, калина дозріває,
Розвісив дикий виноград спокусу для куниці
Останнє пташеня з гнізда малого вилітає
І павутиння вересень натягує на спиці.
Пропущена петля на светрі долу тягне
Сльозою бурштиновою до літа
Пручається, бринить, повторень прагне,
Повернення у дзеркало розбите.
А тіло снить сном відьми над водою
Рибини звуків ловить голими руками
Сидить з відрубаною головою
Й не тужить за розкішними косами
P.S. Роздайте нам яшму і сердоліки
Ми будемо жменями їх жбурляти у сонце,
Що сходитиме на голгофу туману
Комаха в бурштині — зображення крику.
***
© Світлана Поваляєва. Всі права застережені.