ЗНОВ СРІБНИМ ГОМОНОМ…
Знов срібним гомоном в моїй душі
Падають сльози із неба вночі,
Ніжну мелодію вечір мені
Краплями вже виграва на вікні.
А вітер шепоче казку здаля,
І зоряний вальс танцює земля,
Сяйво срібляне сипеться всюди,
Сміх блискавиці знов чують люди.
Хмари, як діти, плачуть, сміються,
З неба на землю сльози їх ллються,
Ночі грозові тчуть наші сни,
Наче далеке відлуння весни.
***
© Наталя Петрів. Всі права застережені.