* * *
…Ота безкрайня мертва далечінь —
Мелодія мелодії душевної.
І жити лінь, і помирати лінь
У просторі між мамою і левами.
Калина міста і бетон села —
В моїй крові, що на Дніпрі розведена.
О долі, долі — крапельки з весла.
Не люди, тільки долі є поетами.
А ми живем під небом просто так.
Заради Бога істини зрікаємось…
Розбійники із двох сторін Христа.
Хрести ростуть по всіх кутках безкрайності.
***
© Ігор Павлюк. Всі права застережені.