КОЛИСКОВА ДЛЯ ЮРКІВКИ
Як тобі спиться, маленьке, хороше сільце?
Ти мені снишся, а я тобі?
Мабуть, що ні.
У ластовинні зірок твоє добре лице,
а над зірками погожого місяця німб.
Як там ставок наш?
Вві сні так тихесенько — плюсь!
Із вітерцем очерет шамотить-шелестить.
Щось про русалок? Зажди, не розказуй —
боюсь!
Ліпше присни´ мені хвильок
ласкавих листи.
Півники-і´риси й досі розгонять твій сон?
Й досі у змові з сусідчиним півнем вони?
Й досі порипує з ними верба в унісон?
А попід нашими вікнами
й досі живуть цвіркуни?
Спи, моє любе, хороше, маленьке сільце.
Маєш-бо дрібочку часу: іще ж не зросла
сонячна квітка. І першим своїм промінцем
ще ж не здмухнула росиночку сну із чола.
Спи. Я мовчу вже. Хіба попрошу об однім:
як метеор крізь твій лагідний сон промигне,
може, зумієш дівча розпізнати
у нім.
Тихе дівча.
А в дівчаті — колишню мене…
30.04.2000.
© Марина Павленко. Всі права застережені.