КОЛИСКОВА ДЛЯ МОГО МІСТА
Місяць — в’язень міста мого:
на квадрати вікон строго
розбиває рештки дня.
Мов з троянського коня,
темінь лізе (ніч в пологах),
люлі-люлі, в такт вогням
на будинки та дороги…
Ах, не треба: все брехня!..
Місто — місяцевий в’язень:
за його бреде наказом
просто в плетиво видінь.
Ніби Каїнова тінь
в кровожерливім екстазі,
люлі, люлі, в далечінь
простягається щоразу…
Тьху, дурниці: місту — лінь!..
Місяць — повний владар міста:
килим простелив огнистий
від дверей до підвіконня:
“Будеш у моїм полоні!”
В детектив Агати Крісті
вплів квадрати монотонні…
Люлі, наміри нечисті!..
Що, не ясно? —
Місто — сонне!..
19.05.2000.
© Марина Павленко. Всі права застережені.