* * *
Малим Оленятком
чорнооко поблискує
ранок до мене.
Напихаю його кашею
(прямо в беззубу усмішку),
вкриваю прудкі ноженята
теплими поцілунками
і полишаю до вечора
на бабусю.
А перед тим знову й знову
об беззубу зашпортуюсь усмішку,
знову й знову зачіплююсь
з чорноокі ґудзички,
щоб на цілісінький день
стало чим
зігріватися.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.