Марина ПАВЛЕНКО

* * *

Де дві черешні літо стережуть,
де кісточками кидано без злості,
а задля сміху у чужу кватирку,
де навесні квіткова каламуть,
де на веранді кожен дощ, мов гостя,
зустрінуто й проведено за хвіртку, —
зостався там дитинства дивен світ,
і ми, маленькі свідки того світу,
допоки тільки будемо живі,
казатимемо завжди, що ми звідти,
де дві черешні літо стережуть
і де нікого з нас уже не ждуть.

***

© Марина Павленко. Всі права застережені.