Марина ПАВЛЕНКО

* * *

Знову час промчався мимо
псом нестримним і голодним,
вихопивши, мов із диму,
дні мої один за одним,
ніби їх і не було.
Я стою, така нещасна,
я стою, така безчасна!
Що ж це нині за число?

***