СОНЕТ НЕНАМАЛЬОВАНИХ ЛИП
(Безколірний)
Ці липи тут росли, здавалось, вічно.
Куди спішити? Завтра домалюю,
З мольбертом дуже морозно у січні.
Аби? ж як малювати не люблю я.
Минали дні та клопоти побічні.
Невже ту вільну мить я не вполюю?
Ви почекайте, липи. Ви — стоїчні.
Я слів своїх не розкидаю всує.
І от — збулось. Та що це?
Мов у сні,
Яка страшна відкрилася картина:
Від лип стриміли тільки свіжі пні
Й дивилися на мене, як на винну.
А Вічність у жалобному вбранні
Ковтала мовчки сльози.
Мов дитина.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.