ПОЛУНИЧНИЙ СОНЕТ
(Рожевий)
Чи ж диво це, що на початку лютого
На грядці сподівань моїх та мрії
Рум’яна полуниця рожевіє
Поміж любистком, чебрецем і рутою?
Уже “Дванадцять місяців” забутою
Вважала казкою. Аж ягода — паліє.
Он — ще! Духмяний кошик мій повніє.
І що йому зима з її цикутою!
Там —
як сметана, гуснуть сніговиці.
Тут —
смакотнява на обрусі білім.
Вершки — поверх. І трішечки — ванілі.
Метай із криги, зимо, блискавиці!
У вікна сип колючі заметілі! —
В моїм сонеті — спілі полуниці!
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.