МАТЕРИНСЬКИЙ СОНЕТ
(Червоний)
Червону шапочку під чорні оченята,
А ще — у тон червоним чобіткам
Та донеччиним щічкам-пелюсткам
Я вибирала довго і затято.
І ось кохане чадо погуляти
Повз магазини, через людський гам,
Наперекір морозам і вітрам,
Везу поважно, впрігшись у санчата.
Недовго й їхали. Аж тут дівча — у сльози!
На руки?
— Ні!
— Цукерку?
Цяцю?
— Ні!
З високих слів спускаюся до прози:
— Ану замовкни! Це що за пісні!
Нараз цілую той червоний плач:
— Манюня! Найріднісінька! Пробач!
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.