СТОЛЯРСЬКИЙ СОНЕТ
(Жовтий)
Станок реве, готовий щохвилини
Розгризти дерево і пучки пальців — теж.
І жовтий пил — то не пилок бджолиний:
З легень його так легко не зметеш.
А час іде. Звичайну деревину
Уже вікном або дверима звеш.
Відшліфував, пошпаклював шпарини.
Здається, просто.
Просто? Та невже ж?
Ще вкрити лаком. Ув очай аж жовто
Від запахів. Довкола — стружок вовна.
Зате-бо вибір — сяє, наче злото!
Ощадливо приховує замовник
Своє вдоволення. От і кінець роботі.
Радіти б!
Тіло ж — тільки втоми повне.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.