* * *
Ще вчора ж ніби цвіт шукала тут,
а от сьогодні вже шукаю сніг.
Якщо повсюдно в місті каламуть,
то тут тобі ще горнеться до ніг
зимове срібло. В місті кожен прут
вже йшов би в ріст, шлючи салют весні
енергією бруньки. Тільки суть
я вже не в юності вбачаю, ні,
а в тому, що мина і день при дні
все слабше сяє… Мабуть, Переплут
чи інший хто з божків такий статут
уклав для мене й дав до рук мені!
Прийдешнє і минуле душу рвуть:
квітками — марю, а шукаю — сніг.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.