* * *
“Софіївці” не личили дощі.
А мжичка вроди теж не додавала.
Боги бурчали: “Нам якби плащі
Чи хоч якісь нещасні покривала!
Бо вже на мармурі з’явилися прищі,
і атмосферні безконечні шквали
впиваються у тіло, мов кліщі, —
Цей вересень — прелюдія провалу!”
Аж раптом — день, неначе мед бджолиний,
теплом по вінця сповнений тягучим!
З-за хмари сонце вилізло невинно.
Спивайте осінь радісно-невпинно,
допоки ще мороз жалом колючим
не впився в душу болем неминучим.
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.