Марина ПАВЛЕНКО

* * *

Ну, от. Либонь, уперш за двісті років
і я в “Софіївці” відпочиваю.
У човен сіла та й пливтиму, поки
ще осінь не втекла із цього раю.

Човняр веслує. Лінькуватим оком
межу угідь Софіїних шукаю.
… Ах, знов з-під капелюшка
вибивсь локон.
А сукня: одягти котру до чаю?

Та… Oh maman! Гойднувсь підступний
човен.
Болонка писнула, упала парасоля…
— Ти, люба, натомилася зучора? —
це чоловік.
Що? Де? Ага! Нічого.
Сон відлетів — я знов у ріднім колі.
З полону часу вирвалась.
На волю!

***

© Марина Павленко. Всі права застережені.