НОЧІВЛЯ В КОЛИБІ
Приємно вражає привітність гуцулів місцевих,
куди б не зайшли і кого б не зустріли в Карпатах.
Та більше дивують “свої”: “То невже це… То це ви…
Це радите нам ви у тім курнику ночувати?”
Штовхнули під бік: то ночуй під дощем на болоті,
лише не порань цю наївну й нехитру гостину!
Й хутенько — в колибу. На ватру — дрівець наколоти,
під ложе настелимо м’яко гілок із ялини.
Якась там часина — залатано щілини й діри,
і постіль розкішна, над жаром — шнурки для одежі.
Борщик закипає…
Тамтешні аскети без міри
вражають: чи мають здоров’я ведмеже,
щоб жити в такецьких умовах і в нашім столітті?
Бо нам так би з місяць — і тут би вже сяла кімната,
а в ній — телевізор і всякі комфорти новітні…
О, ця невибагливість вельми вражає в Карпатах!
Утім, і до нас тут, напевне, велися туристи:
пляшкового скла і консервних бляшанок — рої.
Раніше пейзаж був хоча й дикуватий, та чистий…
Вражають — місцеві. Та більше дивують — “свої”.
***
___________________________________
*Колиба — житло пастухів.
© Марина Павленко. Всі права застережені.