ДОРОГА ДО БАХЧИСАРАЮ
(пісенька селянина-горянина)
Тут, тільки тут, тільки тут і тільки тут!
Хороше жити в божественнім цім краю!
В жменю ловлю сонця гарячу суть
і батогом тінь зсутулену б’ю —
свою!
Вгору і вниз, вгору-вниз і вгору-вниз.
Ослику, ти не спиняйся, а йди!
Та не спіши, зі шкури надто не пнись,
бо — вись:
тисячу літ — дорогою щастя й біди.
Камінь орю, камінь сію, камінь жну.
Як не собі — то дітям чи внукам, ачей!
Хижку я маю, худібку, жону.
Ще й цю країну — для розради очей:
е-ге-ге-ей!
Славне життя — котиться справно арба.
Скарб свій везу — кілька солодких динь.
Бога молю, щоб не гризла мене журба.
Хіба
треба журби, якщо світ ще такий молодий?
Тут, тільки тут, тільки тут і тільки тут!
Десь би пропав, хай би мав і мільйон.
В жмені у мене — сонця гаряча суть.
Ослику, йди:
скоро скінчиться підйом.
Вйй-ооо!
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.