БІЛЯ БУДИНКУ ДАВИЛЬНИКА ВИНОГРАДУ
(відвідавши руїни Херсонеса)
О жінко давильника винограду!
Набродившись удосталь по Херсонесу,
я постукала до кам’яної брами твого будинку —
не підійшов ніхто.
Мабуть, була ти вдома сама.
Ні, бавлячись з нянькою новою мушлею,
нагорі ще сміялися діти.
Змочивши уста молодим вином
(таки твій чоловік непоганий господар!),
піднімаюсь нечутно східцями.
Так і є: ти поринула вся в рукоділля.
Як вірна черепаха з кам’яним панциром,
ти несеш на собі цілий дім.
Я спиняюсь тихенько за спиною.
Але ти вишивала… виноград!
Такий кучерявий, що якби тут були птиці!..
Такий блискучий, що якби тут було сонце!..
О жінко давильника винограду!
Чи не ти написала “Трактат про косметику?”
Чи не ти вберегла оце місто від часу?
Чи не ти…
… Я постукала в твої двері —
не відчинив ніхто.
На камені — тільки три жолобки
для різних сортів виноградного соку.
Тепер по них стікає дощ…
О жінко давильника винограду!..
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.