ЛИСТ
(Розповідь старої жінки)
То, може, станеться і друге
диво Євангельське?
Леся Українка
— Вам лист! — і серце злякано стрибнуло
аж на доріжку, куплену недавно.
Фіранку і вазончика гойднуло:
невже від… Нього? Почерк той же — славний…
І літери — мов тягнуться до сонця.
Й адреса — звідти ж.. Білорус-хлопчина…
Він називався гарно так — Нікольця…
В коханні й вірності клялися до кончини…
Отож про смерть писалося неправду?
Нікольця не загинув у бою?
Що діяти? Шукати де поради?
Розповісти, що має вже сім’ю?
Що й чоловік, і дитинча мале є?..
А ліс… а сосни… світлий медсанбат…
Аж раптом… Рятівним таким єлеєм —
з листа рядки: та це ж Нікольчин брат!
Він дякує за брата, за кохання
(в листах Нікольця завжди відкривався):
“ І батько, й мати щирі шлють вітання —
єдиний Ви зв’язок, що з ним зостався…”
Ух, легше дихати! Вазончик та фіранка
на місце стали. Мирно простелилась
доріжка… Так нахвилюватись зранку!
Хвалити Бога, диво не вчинилось!..
***
© Марина Павленко. Всі права застережені.