Марина ПАВЛЕНКО

У ХРАМІ ДНЯ

Варіації на теми раннього Тичини

1
Соняшники —
жерці зеленого храму —
до неба звелись —
Р А Н О К іде!
Тіні тополь —
аж за обрій —
Трава — ниць:
Р А Н О К іде!

Туман — ладаном —
під ним — зелено —
над ним — сонячно —
Р А Н О К іде!
Ярило — свічкою —
Дана — стрічкою —
на службу стали —
Р А Н О К іде!

Щоразу —
священна молитва —
подяка Богові Ранку
за ще одне
пробудження.

2
Бог Д Н Я — гравець.
— Подати кості!
— Кинути карти!
— Змішали фішки!

Перун у нього подає стріли.
Мокоша — за служебку.
Життя і Смерть —
гідні суперниці.

Фігурки доль на шаховій дошці:
— Ш-шах! (— Піднесіть-но рому!)
— Мат? (— Шматочок хліба!)

Чия візьме?

3
Перемагає В Е Ч І Р.

Сонце зайшло.
Соняшники:
— Людоньки!
На кого ж тепер
молитимемось?!

— Спіть, дурні!
Завтра знову зійде!

Поспинались навшпиньки
(сну ні зернини!) —
головами на схід.

Ждуть.

(Жриці В Е Ч О Р А —
Лада і Леля —
причащають
матіолу і солов’їв
до солодкого вина тиші,
обкуреного фіміамом кохання).

Діждати Бога В Е Ч О Р А —
велике благо (щастя).
Тільки про це
треба казати
по-о-шепки.

4
Пришестя Н О Ч І.
Невблаганна:
скаже, що зелене — це чорне,
посмій не погодитись!
Дерева заклякли
в урочистій молитві
Чекання й Надії.
Мара
щось там ворожить на зорях,
та все випадає
роса.
Богиня Н О Ч І
повертає кожному
право
на мовчання.

***

© Марина Павленко. Всі права застережені.