Марина ПАВЛЕНКО

* * *

Ми стрибнули
в старий прив’язаний човен,
схожий на забутий осінню листок.
Розгойдали його і сміялись, мов діти.
Аж річка зраділа: їй раптом здалося,
що нею кудись
ще пливтимуть.

***