* * *
Той дикий мед ще й досі на вустах
Із гіркотою сліз і пахощами рути,
Мені тих слів ніколи не забути,
Таких ніхто ніколи не казав.
“Наївно”, – мовить скептик, сміючись,
Байдуже так затягне сигарету,
І погляд, ніби кинута монета,
Докором мовить: “Жінко, схаменись”.
***
© Людмила Паниченко. Всі права застережені.