МАМИНІ РУКИ
Найбільше руки мами пам’ятаю,
Хоч смерть її забрала надто рано,
У пам’яті моїй – вона мадонна,
Моя глибока, невмируща рана.
Хоч вже сама переросла матусю,
Когось так хочу мамою назвати,
Та на землі одне єдине сонце,
І в кожного в житті одна – єдина Мати.
***
© Людмила Паниченко. Всі права застережені.