МАРКУНТАМ
Вони не знають і не хочуть знати,
Хто вони? Чому прийшли в цей світ?
Який резон історію гортати?
Світ для манкурта-одноликий світ.
Навіщо родовід і рідна мова?
Напевно, в есперанто їхня суть?
Їм не співала ненька колискову,
В незвідані у забуття пливуть,
Такі собі – ситненьки, вузьколобі,
В очах порожніх ницості печать,
У хутрах дорогих чи то у робах.
Несуть свій хрест покірно і мовчать.
Інстинкт тварини, а навіщо більше?
Не варто баки зайвим забивати,
До забуття напитися вже ліпше,
І в лексикон проникне слово “мать”
Оце і весь зв’язок із родоводом,
Сон пращурів навіщо турбувать,
На дідька їм здалась ота свобода,
Погратися й за гривеники продать?
То хто ж вони? У чому їхня сутнівність?
Кому складають свій безглуздий звіт?
Байдужість, перевтілення у тупість,
Кидає тінь на розмаїтий світ.
***
© Людмила Паниченко. Всі права застережені.