АНТОНІВКА
Пахуча, гарна, білолиця
Сад ароматом залила,
В осінніх шатах, літо тільки сниться,
Від нього шарм і оптимізм взяла.
Холодними вітрами заморочена,
Пригріта сонцем, зацілована дощем,
Росами прощальними просочена,
Вкутана тумановим дощем.
Стоїть в саду, медово усміхається,
Цілющими плодами аж сія,
Антонам всім низенько вклоняється,
У спадок їхнє перейшло ім’я.
***
© Людмила Паниченко. Всі права застережені.