* * *
Мене збудила буря у ночі,
Зривала шквально лист осінній…
Тривожно й злякло бились пугачі,
Кричали в бурі голосінні.
Тривогою обнята,
піднялась,
Проймалась злим цим віщуванням
Десь сталася біда!
Чи так здавалось?
Ой, як неспокій душу ранить.
Як серце стислось і болить,
болить.
А нерви натягнулися, мов струни.
О, нерозважлива тривожна мить!
О, атавізм природи трудний.
***
© Анатолія Панас. Всі права застережені.