* * *
У світі де Сонце
Схоже на вітер
Де сніг буває вряди — годи
І не тане
На пошерхлих вустах
Не рятує спалені руки
й душі…
У світі де зорі
Безликі неначе пісок
Де навіть коли вони падають
Все одно залишаються
Однаковими
У своїй чужині
самоті…
У світі де тиша
Холодна мов лезо ножа
Де світло прозоре і чорне мов ніч
А часом химерне
Заховане в ґратах часу
У цьому світі я хочу вмерти
У полум’ї власних віршів
***
© Наталія Палій. Всі права застережені.