* * *
Треба бути
Вічно й самотньо
Простягаючи руки до неба
цілувати зірки
Треба бути
Тобою
В тобі
З тобою бути
самою собою
Треба бути
Снігом непроханим
Гіркотою цілунку
Примарою чужої любові
Треба бути —
Це доля
Якої не можна зректися
Як не можна
зректися тебе
Треба бути
Заради Нас
Навіть — якщо Нас забули
Навіть — якщо Нас більше немає
Треба бути
Здичавілим
прокляттям
Сивого Мефістофеля
Непрозорістю
млистої віхоли
Треба бути
Бо світ тримається
на Нас
На нас двох — непрощених
вічних
На Нас Двох
Дай мені руку.
***
© Наталія Палій. Всі права застережені.