* * *
Не вмирайте, мамо, з весняним туманом,
з зорями до ранку, з краплями роси,
вернуть-бо морози, бо зима настане
і присипле сходи білогрудий сніг.
Не вмирайте влітку, коли спіє жито.
Коли сонце мліє в полі на жнивах,
бо приб’ють покоси сльози-самоцвіти
і на хлібних гонах поросте трава.
Не вмирайте, мамо, із листом багряним,
з журавлиним криком в переддень зими,
бо тендітна мрія про весну зів’яне,
бо зчорніють думи, бо помремо ми…
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.