НАРОДЖЕННЯ
Тишею, холодом, мерехом золота
зорі дзвенять.
В спалахах, в мороку, в шурхоті пороху
миті летять.
Міниться, міниться, жаром вже світиться
небо здаля.
Важко здригається, щедро вмивається
потом земля.
Чорне, потворне, неначе хтось горне
у небуття.
Ближче і ближче, вже чую, як дише
нове життя.
Кожен за покликом мучиться в пошуках
славних пісень.
З темені й світлості, смерті і вічності
родиться День.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.