* * *
Сніг, наче всевишній обман,
буття на початок вертає.
Нема Вас… Одна білина
у мене в душі сновигає.
Усе тихо тоне у Леті…
І я потонув би помалу,
якби не отой білий шепіт:
“Буття небуттям тоді стало”.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.