* * *
Connie ROMANO
Я Вас забуду — в’януть солов’ї…
На відстані руки осіння злива…
Ваш погляд обриває даль зрадлива,
заклякла туга у душі моїй…
Я Вас забуду — гасне неба синь,
тьмяніють сонцесяйні мадриґали…
Хоча б півслова Ви мені сказали,
їх не зчорнила б найчорніша тінь
Я Вас забуду — надто пізній час,
злипаються натруджені повіки,
в облогу узяла нудьга безлика,
не долітають сни мої до Вас…
Я Вас забуду — в морі повний штиль,
нестерпна спрага і німотні води…
Я проклинаю всі свої свободи
на самоті посеред мертвих хвиль…
Я Вас забуду — пролетять роки…
Уже не пахнуть пізні орхідеї
на відстані простертої руки….
Ви надто дорогі для пам’яті моєї…
Я Вас забуду…
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.