* * *
Прощавайте… До решти здичавів мій розум.
Недостиглі слова необачно зрива буревій,
розбиває ущент Вашу жалісну прозу.
На пекучу одвертість — пекучіший власний напій.
Прощавайте… Печалі ячать поміж нами…
Задихаються флокси, затиснуті в літній розмай.
Мов гадюччя, думки, що повзуть на багаття клубками…
Без обмов, без найменших надій…
Прощавай…
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.