Іван ОЛЬХОВСЬКИЙ

* * *

Не печаль моїх мрій світанкових надвечір,
коли зорі виходять ясні до води, —
надто довго сніги, надто довго хуртечі
поміж нами од краю до краю мели.

Не тривож моїх снів — хай усе спочиває,
хай уляжеться щем після суєтних днів,
хай забудеться біль — біль який оживає —
вже давно позгасали вечірні вогні.

Не буди, що було і тоді, коли цвітом
буде травень буяти, але не таким.
Ти усьому радій, як умієш радіти,
тільки те, що минуло, в мені не буди.

***

© Іван Ольховський. Всі права застережені.