ЛИСТ
“Я сам удивляюсь своему превращению,
у меня теперь почти нет ни грусти, радости,
зато есть мир душевный, моральное спокойствие
до рыбьего хладнокровия… Я теперь совершенная
изнанка бывшего Шевченка, и благодарю Бога”
З листа Т.Г. Шевченка до В.М. Рєпніної
14 листопада 1849 року.
Добрий вечір. Це — я, ясна зоре, далекого міста.
Ви б мене не впізнали, якби до Вас раптом забрів.
Облетіло моє безтурботне, нестримане листя —
рівновагою я несподівано тут захворів.
Не повірите Ви — у душі оселилася тиша.
І пташине ячання, і стогін, і зойк голизни,
і крутий словопад перетворює на спокійніший.
До пастельного горнеться все, що було голосним.
Я Вам правду кажу — забуваю про “хочу” й “не хочу”.
Вже мені все одно, чи де є ще печаль, чи нема.
І коли навіть серце щось щемне мені туркоче,
всі слова перевіює мудро-холодна зима.
Я дивуюсь собі, що так швидко навчивсь не літати,
не здійматися вгору, не падати стрімко униз,
не гойдати судьбу, коли її треба гойдати,
щоб не знати смаку непристойно довжезних реприз.
Та до чого це я перед Вами отак розговівся,
перетрушую в сповіді всі свої нові хмелі?
Бачте, сон про Вас знову до мене сьогодні прибився,
але я вже не той, і про це тільки Вам розповів.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.