* * *
За мить до кохання зів’яли слова —
освідчень сліпі каланхое…
І знову Ваш човен звідсіль відплива…
Куди? До землі?.. До якої?
За мить до кохання зірвало мости…
Мед випито й келих розбито…
Ріка божевільна — не переплисти
до чар недопитого літа.
За мить до кохання отруєний дим
звивається несамовито…
Загнуздані коні стають на диби…
Копита… Копита… Копита…
…Мить після кохання…
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.