* * *
Сильніш уже не можу я любити —
за синь синіша тільки синя синь…
Ви можете сто раз мене струїти,
але яких ще треба потрясінь?
Невситні оси весь нектар спили,
в ногах уже захмелені зеніти,
по колу йдуть уярмлені воли,
заґвинчують у ядра сталактити.
Усесвіт рветься від набряклих куль,
блукають пальці звивами і літом —
такий озон: твори і владарюй!
Але сильніш не можу я любити.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.