* * *
У Вас так тихо, мило і печально…
Старезні сосни добувають вік,
і багряніють на сухій траві
дочасно зронені слова прощальні.
Зітха спроквола предковічний ліс,
пливуть по небу білогриві коні
і гасне, гасне на осонні
чота розпатланих беріз.
З-під ніг росте предовга-довга тінь,
виходить місяць-молодик на чати…
Ви начебто хотіли щось сказати?
Але вже пізно, дослухатись лінь.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.