* * *
Ніч запахла свіжістю отави
аж смарагдом серце налилось.
Заблукали очі кучеряві
у сумних симфоніях волось.
Запекла душа солодкомуко,
кров зелена вдарила з аорт,
марять громом обімлілі руки —
не знаходять правильний акорд.
Нічим дихать. Зріє яра злива,
спрагло стогне небо і зело.
З серця в серце — ніжний крововилив.
З неба в землю — вогняне жало.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.