* * *
Любов сьогодні вийшла з берегів,
пройти по лезу бритви захотіла.
Я ставив дамби і в’язав плоти,
вона їх підминала і трощила.
Здирала сніг, кусала трепет губ,
крізь хащі рук вривалася у тіло.
Гаряча магма забивала дух,
до горла підступала і топила.
Не чула ні порад, ні засторог,
ні клятв у вірності, ні слів пощади.
Вона була, як божевільний Бог,
який зійшов у пекло раю ради.
Цілунком душу випекла до тла,
і в тій пустелі раптом обімліла.
Коли вертала знов до джерела —
дорогу хвилерізи заступили.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.