* * *
Недоторко з очима березня,
Я Вас сурмами снів прошу —
припливіть до мого берега
у неділю, якраз на Прощу.
Знаю, Ваші човни продірявлені
і плоти всі на дрова побиті…
Припливіть на листочку яблуні,
на лебедику припливіте.
Посідаєм на крісла ковані,
на столи покладемо квіти
і промовчимо давні спомини
до останніх найменших літер.
Вечорова сльоза скотиться
і останки зими змиє,
повилазять вербові котики
на побиті морозом мрії.
Тихо сплине вода повені,
забринить у полях жито…
Ми розійдемося до осені,
до Покрови, до згадок літа.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.