* * *
Останні дні тепла видобуває осінь.
І повні очі сліз, і вицвіла блакить.
Знесилене усе — дитинно безголосе.
І промінь сонця ледве листя золотить.
В безпомічності слів затаюєте Ви
свої провесняні надії і тривоги.
Який невинний біль припалих смутком вій
і дивна чистота природної знемоги…
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.