* * *
Переорала осінь всі стежки до літа,
перестудила води — куди тепер плисти?
На мій безлюдний острів наслала ворожбитів,
на мою душу сіті примусила плести.
Чи не за кожним кроком пильнує в небі сокіл,
вчепилась павутинка — не можу відмести.
А я пишу у літо під невсипущим оком
і висилаю з вітром кармінові листи.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.