* * *
Ой, піду я лугом
та й понад рікою,
виломлю калину
правою рукою.
А тая калина
у руці зів’яла:
то стріла ворожа
милого спіткала.
Приколю на груди
червону калину:
Візьми мене, княже,
у свою дружину!
***
© Єва Нарубина. Всі права застережені.