ОПАЛЕ
Блудиш пожухлими днями,
Топчеш ногами світи.
Їх би торкатись вустами,
Ними б клечати віки.
Ніжно. В пергаменти часу.
Серце ж – у шерхіт і хруст.
Осінь – як подзвін, щоразу
Безповоротна. Чому
Не остигати не можеш?!
Кличе поднинно зима.
День напливаючий кожен
Сонце твоє віддаля.
Блудиш пожухлими днями,
Топчеш ногами світи.
Сам зачиняєш брами,
Туди вже не вернеш віки.
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.