* * *
Серце пішло ув осінь,
Просто з весни – у біль.
Кажуть тобі: збулося.
Кажуть: твоє – тобі.
Сплесками стигнуть хвилі,
Не гарячкуй на скрик,
Настилом листя гріє,
Мліючи.
Хто не звик
Вслід за осіннім димом
Входити у дурман,
Все, що було неспинним,
Вводити ув обман.
Час навернув на осінь,
Тисне з очей сльозу,
Втомлене серце росить
Дні свої на льоту.
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.