* * *
Хочеться плакати крикнути біль
Тне і розпукою точить
Вечір невслуханий стис звідусіль
Пальці і плечі і очі
Сили не маючи бути в собі
Врешт вививаєшся в сльози
Розголос вітром пронизливим
В нім
Є щось спокусне й морозне
Хочеться ридма
Голубонько віль
Гулькнула зблиснула
Доста
Душу загубиш і знизиться спів
В щось ритуальне й нервозне
Плач
Не збагнути цей світ без сльози
Мислилось небо а бачились тіні
Він потрактований як береги
Від безбережності в серці німіє
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.