* * *
Місто топить ковтком печалі,
Знеможлививши тихі дні,
Вітер хлипко волочить сталі
Монотонно нудні пісні.
Він не з тих, хто задав синкопи,
Він не з тих, хто спішиться в рок,
Хто, порвавши листок по нотах,
Викидає його для стоп.
Обкидні, навісніючі рухи
Місто вводять в дражливу гру
І на мокрім ретельним друком
Розлягаються в тінь смутну.
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.