ПОЛІТ
Ти, відштовхнувшись від землі,
Єднався у повітрі з птахом.
І лінії твої м’які
Зливались тепло в льоті також
Із невагомим і таким,
Що не забудеться роками,
Що від грудей по тілу шле
Потоки сильного нестяму.
Ти на півпальцях не тремтів,
Ти виривався в крик наскрізний,
Співвідчуваючи нестрим,
Співзвучно з сокровенно вишнім.
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.